«Пасивне полегшення за допомогою методів фізіотерапії проти активного відновлення за допомогою вправ» — автор: д-р Джордан К., фізіотерапевт — перша стаття із серії про профілактику травм та відновлення, написана для Alex Athletics, яка починається з питання про пасивну та активну фізіотерапію, яке рано чи пізно задає кожен пацієнт, що проходить реабілітацію.
За десятиліття досвіду роботи фізіотерапевтом у різних країнах я майже щодня чую від клієнтів про одне й те саме явище або зачароване коло:
“Я пішов на сеанс фізіотерапії, і протягом дня-двох почувався добре. Але чомусь біль повертався, щойно я повертався до роботи або виконував певні дії”.
Ця історія повторюється по всьому світу. Пропрацювавши десятиліттями фізіотерапевтом у Канаді, Гонконзі та Індії, я на власні очі переконався, наскільки по-різному різні культури та підходи до охорони здоров’я ставляться до лікування болю та одужання, що й стає безпосередньою причиною цього розчаровуючого циклу.
Як фахівець з мануальної терапії та акупунктури, я щиро вірю в те, що пасивне лікування може сприяти процесу одужання. Однак у більшості випадків пасивне лікування здатне лише забезпечити миттєве полегшення болю. Воно, ймовірно, усуває лише симптоми, а не першопричину. Хоча мануальна терапія чи лежання на грілці дарують чудові відчуття, покладання виключно на пасивну фізіотерапію часто є головною причиною того, що пацієнти залишаються у пастці циклу повторюваних травм або загострення болю. Щоб сформувати справжню, стійку стійкість до травм, ми маємо подолати розрив між пасивним полегшенням за допомогою фізіотерапевтичних методів та активним одужанням за допомогою вправ.
I. Пасивне лікування проти активного лікування
Щоб зрозуміти, як відбувається одужання нашого організму, варто розрізняти ці два підходи:
Пасивне лікування: це методи лікування, які застосовуються до пацієнта під час його відпочинку. Прикладами є ультразвукова терапія, IFC та Апарати TENS, гарячі/холодні компреси, введення голки при акупунктурі, масаж м’яких тканин та мануальна терапія.
Активне лікування: рухи та вправи, у яких клієнт бере активну участь. Прикладами є рухи для полегшення болю, розтягування м’язів і сухожиль, поступове зміцнення та силові тренування, вправи на розвиток рухливості, стабілізацію м’язів тулуба та перенавчання функціональних рухів.
Короткий огляд: пасивна та активна фізіотерапія
| Пасивне лікування | Активне лікування | |
| Головна мета | Зменшити чутливість/полегшити біль та зменшити м’язові спазми | Підвищення сили, рухливості, стійкості та толерантності тканин |
| Роль клієнта | Пасивний одержувач (у стані спокою) | Активний учасник (рухається) |
| Довгостроковий вплив | Тимчасове полегшення симптомів | Довгострокова адаптація, відновлення та профілактика травм |
(Діаграма 1: Пасивне лікування проти активного лікування: мета, роль та довгостроковий вплив)
II. Гібридна модель відновлення — пасивна підготовка та активне виконання
Чи означає це, що пасивна фізіотерапія марна? Зовсім ні. Пасивні методи відіграють важливу роль — але лише тоді, коли їх використовують як проміжний етап або процедуру, а не як кінцеву мету. У моїй практиці фізіотерапевта, після того як за допомогою медичного скринінгу та фізикального обстеження виключаються інші серйозні ускладнення або диференціальні діагнози (тобто «червоні прапорці»), встановлюється фізіотерапевтичний діагноз із визначенням курсу лікування. Залежно від тяжкості та стадії розвитку патології я часто планую курс лікування таким чином: пасивна терапія відкриває двері можливостей, але саме активні вправи допомагають пройти крізь них. Такий підхід та планування можна узагальнити у 3 етапи:
Етап 1: Заспокоєння вогню (пасивні методи)
На гострій стадії травми або при перших проявах захворювання сильний біль перешкоджає активації м’язів. Короткострокові методи фізіотерапії, такі як ультразвук, апарати IFC та TENS, гарячі/холодні компреси та акупунктура, дозволяють знизити біль до прийнятного рівня.
Етап 2: Відновлення рухів (активні вправи)
Як тільки біль буде приглушений або поступово вщухне, вас навчать переходити до контрольованих рухів і вправ — початкових рухів у межах активного діапазону руху, вправ на розтяжку та поступового збільшення навантаження під час силових тренувань із використанням еластичних стрічок, кабельних тренажерів, вільні ваги а також вправи для зміцнення м’язів, спрямовані на відновлення амплітуди рухів, гнучкості, сили та стабільності суглобів.
Етап 3: Формування стійкого потенціалу (поступове збільшення навантаження)
Як тільки біль буде взято під контроль і повний обсяг рухів значною мірою відновлено, з метою запобігання рецидивам або майбутнім загостренням до програми буде включено поступове збільшення навантаження на рухові патерни, щоб зробити м’язи, сухожилля та суглоби достатньо міцними для повсякденного життя, занять спортом та значних фізичних навантажень. Прикладом для травм коліна є розвиток багатонаправленої та асиметричної сили за допомогою присідань з розведенням ніг і подальший перехід до утримання легкої гантель або штангу для контрольованого великого навантаження. Це піддає колінні сухожилля (сухожилля надколінка) та м’язи стегон значним одностороннім навантаженням, що сприяє відновленню стабільності на одній нозі, яка матиме вирішальне значення для запобігання повторним травмам під час бігу, нахилів або підйому важких предметів.
| Фаза | Головна мета | Втручання | Основні етапи |
| 1. Гасіння пожежі | Полегшення гострого болю | Пасивні форми | Зменшити біль до прийнятного рівня |
| 2. Рух за відновлення | Відновлення рухливості, гнучкості, сили та стабільності суглобів | Активні рухи та послідовність вправ | Повністю відновлено об’єм рухомості суглобів, стабільність та силу |
| 3. Формування стійкого потенціалу | Запобігання рецидивам | Включіть багатонаправлені рухи та вправи, орієнтовані на конкретні види діяльності | Будувати стійкість в умовах сильного стресу |
(Діаграма 2: Основна мета, заходи та ключові етапи реалізації 3-фазного плану)
III. Освіта, освіта і ще раз освіта!
Часто мій триетапний план лікування переривається через те, що клієнти не дотримуються його вимог. Є таке поширене висловлювання:
“У мене досі болить [у певній ділянці], я не можу виконувати жодних рухів чи вправ, які мені призначили”.
Саме тут просвітницька робота з клієнтами відіграє ключову роль у успішній реалізації цієї триетапної моделі. Просвітницька робота з клієнтами має супроводжувати кожен етап процесу. Основні напрямки просвітницької роботи на кожному етапі такі:
Етап 1: Запевніть клієнта, що гострий біль не означає постійного ушкодження. Роз’ясніть йому суть десенсибілізації болю та поясніть, що пасивні методи лікування є лише тимчасовим засобом, який дає можливість для руху. У випадках, коли пасивні методи недоступні, клієнту будуть показані пози та положення тіла, що полегшують біль.
Етап 2: Поясніть клієнту важливість правильних рухів та механіки роботи м’язів і сухожиль, контролю дихання, а також стабільності та вирівнювання суглобів. Допоможіть йому перепрограмувати нервово-м’язові шляхи, щоб він позбувся страху нахилятися, тягнутися або навантажувати уражену ділянку.
Етап 3: Ознайомити клієнта з принципами прогресивне збільшення навантаження та адаптацію тканин. Навчіть їх самостійно контролювати рівень втоми, коригувати навантаження та розрізняти «корисний дискомфорт» (м’язове напруження) та «шкідливий дискомфорт» (біль у суглобах).
IV. Реальні випадки одужання: троє клієнтів, три країни
Ось як активний підхід до здоров’я та одужання змінив досвід моїх клієнтів у різних країнах:
1.) “Від хронічних загострень до особистих рекордів” — “Після багатьох років, коли я покладався на масажі та щотижневі маніпуляції з хребтом, ефект від яких тривав лише кілька днів, робота з фізіотерапевтом, який розумівся на активній реабілітації, змінила все. Навчившись правильно користуватися тренажерами з опором та зміцнивши стабільність м’язів тулуба, я знову повернувся до активного способу життя!” — Річард Б. (бухгалтер) із Ванкувера, Канада
2.) “Більше не покладаюся на палицю під час ходьби” — “Оскільки я подорожую світом 2–3 рази на місяць, раніше я брав із собою палицю через хронічний біль у п’ятах. Поєднання правильного взуття з активною реабілітацією, спрямованою на усунення першопричини моєї слабкості м’язів тулуба та неправильного положення таза, тепер допомогло мені подорожувати та вільно ходити без палиці”. — Ронні С. (генеральний директор компанії) у Гонконзі
3.) “Кардинальна зміна підходу до відновлення в нашій культурі” — “В Індії більшість людей вважала, що відпочинок — це єдиний засіб від дискомфорту чи болю в суглобах. Просвітницька робота фізіотерапевтів щодо відмінностей між пасивним лікуванням та активними вправами кардинально змінила уявлення відвідувачів нашого тренажерного залу. Впровадження рекомендацій щодо активних рухів та навчання персоналу правильній ергономіці використання обладнання дозволило зменшити кількість відвідувачів, які припиняють заняття через незначні травми”. — Рахул А. (власник комерційного тренажерного залу) у Нью-Делі, Індія
Примітка редактора: Ці розповіді відображають особистий досвід, про який розповіли автору; індивідуальні результати можуть відрізнятися, а їхній результат залежить від діагнозу, дотримання режиму лікування та загального стану здоров’я.
V. Підсумок
Якщо ви зараз відновлюєтеся після травми або страждаєте від хронічної скутості суглобів, не покладайтеся лише на пасивні методи полегшення симптомів. Використовуйте методи фізіотерапії, акупунктуру, мануальну терапію тощо для полегшення гострого дискомфорту, але насамперед активний рух, рухливість, сила та стійкість — ось ваш головний рецепт довгострокового здоров’я та життєстійкості!
Про автора — д-р Джордан К. (фізіотерапевт / сертифікований фахівець з акупунктури); BMR (фізіотерапевт) — Канада; MscMP — Гонконг; DPT — США
